Сейтьо Мацумото "Неспокійні гастролі"

Переклади українською ] Переклади російською ] Анотації ]

 

Роман “Неспокійні гастролі” вперше вийшов друком у 1960 році. Це – типовий приклад творчості Мацумото, який виконано в класичних традиціях жанру: тут є і газетяр у ролі детектива, й політик, що заплутався в брудних махінаціях, і таємничі вбивства.

Обсяг роману – близько 12 авторських аркушів.

Журналіст Хейске Міявакі випадково дістає магнітофонний запис розмови двох чоловіків у готельному номері. Її зміст змушує запідозрити, що йдеться про вбивство й намір сховати труп, проте достатніх підстав звернутися до поліції запис не дає. Міявакі просить власницю готелю повідомити його, якщо ті двоє знову з’являться, й прилучає до справи свого старшого друга, кінорежисера Рюїтіро Кỳму. Режисер вирушає до Касівадзакі, містечка, згаданого в записку. З місцевої газети він дізнається, що в морі знайдено тіло невідомої жінки. Все збігається зі змістом магнітофонної стрічки. Однак поліція вважає, що жінка загинула внаслідок самогубства або нещасного випадку. Жодних документів, крім квитка на приміську залізничну лінію Кейо, на тілі не виявлено.

Двоє чоловіків знову відвідують готель. Міявакі дізнається від таксиста, куди той їх відвозив. Район Фуда, де вийшов із машини один з них, знаходиться на тій же лінії Кейо. Міявакі вдається з’ясувати за номером квитка вбитої, що цей квиток мав належати Кікуко, дочці члена муніципальної ради Мінаміди, але вона чомусь намагається це приховати.

Режисер Кума дізнається, що Мінаміда належить до групи прибічників нинішнього міністра внутрішніх справ Такедзі Акійосі, свого часу підозрюваного в причетності до махінацій на виборах. Земляк Мінаміди, Рентаро Тікура, який тоді організовував підкуп виборців, зник, коли оборудку було викрито, й поліції так і не вдалося його відшукати.

Міявакі продовжує пошуки в районі Фуда. Йому вдається встановити, що двоє чоловіків, схожих на тих, кого він шукає, наймали тут будинок, але вже з’їхали. Кума підозрює, що старший з них і є Тікура, що криється від поліції. Коли ж з’ясовується, що молодшого часто навідувала дівчина років двадцяти п’яти, режисер упевнюється в думці, що саме її труп потім було знайдено в морі. Треба лише встановити, хто вона.

Режисер, не маючи можливості продовжувати розслідування, рекомендує Міявакі юнака на ім’я Рьотаро Хаяма, який випадково познайомився з ним під час подорожі до Касівадзакі, а потім з газетної замітки дізнався, що Кума веде розслідування. Міявакі вводить Хаяму в курс справи. Вони вирішують разом відвідати район Фуда, де крився Тікура. Що то був саме Тікура, Міявакі впевнений ще й через те, що аналогічні відомості містилися в анонімному листі до редакції, якому не дали ходу через натиск “згори”. Хаяма дізнається, що настоятель місцевого буддійського храму, Танабе, служить і в храмі села Акіно неподалік від містечка Кофу, також згаданого в магнітофонному запису. Хаяма з’ясовує, чи має Танабе зв’язки з партійними діячами, зацікавленими в переховуванні Тікури. У Фуда такі контакти не виявлені. Тепер Міявакі збирається з’ясувати це в Кофу, а Хаяма вирушає на острів Кюсю, де колись жив Тікура.

Подорож до Кофу не приносить нічого нового. Але в поїзді на зворотному шляху Міявакі зустрічає Кікуко Мінаміду й дізнається, що вона теж була там, де й він, проте чомусь намагається це приховати. Йому також видається підозрілим, що вона висідає з поїзда раніше зазначеної на квитку станції. Міявакі вдається простежити за Кікуко й дізнатися, що вона їхала до Фуда.

Хаяма й Міявакі дізнаються, що Хіроїті Мінаміда, який брав участь у діловій подорожі, відокремився від колег, його місцезнаходження встановити не вдається. А за кілька днів тіло Мінаміди знаходять на одному з токійських вокзалів запакованим у ковдри. Встановлено, щов Овасе, звідки було відіслано труп, Мінаміду бачили на вокзалі, проте в готелі, до якого він питав дорогу, він так і не з’явився. Незрозуміло також, хто й де переховував труп упродовж трьох діб – від убивства до відправки. Хаяма та Міявакі підозрюють, що молодик, який відсилав пакунок із тілом, бува саме той, чий голос потрапив на плівку, й кого бачили з Тікурою в Фуда. У Овасе ні в поліції, ні у власниці готелю нічого нового дізнатися не вдається. Хаяма затримується для подальших розпитувань.

Повернувшись до Токіо, Міявакі намагається зв’язатися по телефону з Кікуко Мінамідою, але виявляється, що й вона зникла. Він підозрює, що з цими подіями якось пов’язаний священик Танабе, й вирішує перевірити його алібі на день убивства Мінаміди. Виявляється, що Танабе бачили саме там, де він мусив бути, отже замішаним у вбивстві він бути не міг.

Хаяма, що повернувся з Овасе, твердить, що йому не вдалося дізнатися нічого нового. Проте Міядзакі підозрює, що він щось криє й довіряти йому повністю не можна. Все ж Міявакі переказує Хаямі добуті відомості про Танабе. Поведінка Хаями показує, що він зрозумів щось таке, що залишилося поза увагою Міявакі.

Міявакі здогадується, яким чином ТІкурі вдавалося стільки часу переховуватися від слідства. Його покровитель, міністр Акійосі, – впливова особа у великій страховій компанії “Хококу” з філіями по всій країні. Через ці філії він міг постачати Тікурі гроші. Міявакі знову їде до Овасе, намагаючись установити зв’язок між убивством Мінаміди, страховою компанією “Хококу”, подорожами Танабе, життям на нелегальному становищі Тікури. Він дізнається від розпитуваних, що напередодні до них звертався з тими ж питаннями Хаяма. Отже, його партнер дійсно переслідує якісь власні цілі.

Міявакі дізнається, що Тікура, перебравшись буддійським ченцем, супроводжував Танабе, однак саме в той день, коли було вбито Мінаміду, його не було. У Фуда виявляється, що настоятель пішов у мандрівні ченці, й тепер знайти його неможливо. Нічого не дає й візит до міністра Акійосі: ні його самого, ні дружини немає вдома.

Міявакі встановлює, що жінка, тіло якої знайшли в морі біля Касівадзакі, – Теруко, служниця Мінаміди. Тим часом від Хаями після довгої мовчанки, яка вже почала турбувати Міявакі, надходить телеграма, в якій він радить перевірити контору торговця нерухомістю в Фуда. Поліція знаходить у порожньому приміщенні труп Кікуко Мінаміди, Міявакі здогадується, що саме тут було сховано тіло її батька, звідси взято й ковдри, в які воно було запаковане.

Міявакі вирушає в Сюфуїн, звідки надіслав телеграму Хаяма, здогадуючись, що там переховується Тікура, й Хаямі вдалося якось це викрити. Він знаходить Тікуру й дізнається від нього, як було скоєно вбивства і яку роль відігравав у справі Акійосі. За кілька днів Тікуру затримує поліція.

Від Хаями надходить лист із докладним описанням його дій. Про деякі подробиці Міявакі вже встиг здогадатися. Розкривається таємниця готелю в Овасе, куди питав дорогу Мінаміда: насправді він прямував до порожнього будинку, на який Тікура перевісив вивіску страхової компанії “Хококу”, аби заманити Мінаміду туди й убити. Хаяма пояснює, чому він крив від Міявакі набуті відомості й свої здогадки: він шантажував міністра Акійосі, отримав від нього чималу суму й зараз збирається зникнути.

 

Напишіть листа перекладачевіdubinskyi@narod.ru 

 

НАРОДное творчество

МЕТА - Украина

Hosted by uCoz